У українській культурі є давні уявлення про духів оселі, найвідомішим серед них є Домовик — дух-хранитель дому. Його вважають годувальником і охоронцем родинного вогнища, який живе в кожній оселі й дбає про добробут мешканців.
Домовик зазвичай описується як маленький, волосатий чоловічок, іноді веселий, іноді суворий. Якщо з ним поводитись шанобливо, він допомагає по господарству, оберігає худобу, але за невдячність чи недбайливе ставлення може спричиняти неприємності. Його трактують як доброго духа, що веде сім’ю до щастя і злагоди.
Тут домовики вже «увійшли» до дому: м’яке світло гірлянд, ялинка, свічки, подарунки.
Їхні сірі й бежеві ковпаки, об’ємні бороди, м’які трикотажні форми — це втілення затишку, родинного тепла, «повільного» часу.
У цьому образі вони найближчі до українського домовика: не страшні, а рідні, трохи жартівливі, але мудрі.
Ця подушка створює відчуття свята без метушні: довгі вечори з родиною, спільний стіл, вогонь свічок і тиха радість.
Домовик у темному, більш «міському» образі — чорний фон, глибока тінь, свічки, ялинка та червоний ковпак.
Це вже дух простору сучасного дому: менше казковості, більше характеру.
Темні барви поєднуються з блиском металевих деталей та яскравим червоним, створюючи настрій сили, контролю, впевненості.
Така подушка додає інтер’єру відчуття стилю, «дорослої казки» і захищеного особистого світу.
Домовики зображені серед гір і лісу, біля струмка та свічок.
Їхні гострі червоні ковпаки й довгі білі бороди відсилають до давнього образу духів-охоронців, що живуть «між світами» — між природою й людським житлом.
Темно-синє небо, скелі й вогні створюють відчуття магічної ночі, коли духи прокидаються, щоб стерегти порядок і спокій.
Така подушка несе енергію захищеного простору, глибини, внутрішньої тиші й віри в те, що над домом є невидима опіка.
В Україні існує День Домовика, який співпадає із циклом переходу від зими до весни. Напередодні цього свята люди прибирають оселю, ніби запрошуючи духа в оновлене житло. Готують кашу з молоком чи пиріжки, залишаючи їх у кутку, як символічну жертву для домовика. Прибирають та розповідають легенди, створюють маленькі обереги у вигляді фігурок, щоб задобрити духа.
У різних регіонах існують свої особливості: на Поділлі співають пісні про домовика, в Карпатах печуть хліб з травами для залучення добрих сил. Також у хатах залишають їжу для доброго духа — це символ поваги та вдячності, що посилює внутрішній спокій і захищає сім’ю.
Ця давня спадщина — це не просто міфи, а спосіб зберегти тепло родинної духовності й почуття безпеки в домі, що прекрасно пасує до концепції «тихої розкоші». Її правильне розуміння допомагає глибше відчути зв’язок з корінням і передати шану традиціям через сучасні цінності.
Інформація про продукт:
декоративна наволочка з 100% бавовни (сатину) 45х45 см : 400 грн.
внутрішня декоративна подушка з холофайберу : 200 грн.
